Залишимо осторонь політичні аспекти захисту української мови в сучасних умовах. Сама постановка цієї проблеми під потрібним кутом не раз використовувалась (і можна бути впевненим: ще використовуватиметься) як червона ганчірка для одних виборців і пряника для інших. Тож не дивно, що поява проекту закону «Про державну мову» (№5670) ЗМІ та політики зустріли традиційно антагоністичними оцінками.

Водночас поза увагою залишаються заходи, які пропонуються для просування української мови, а саме: створення органів, що наглядатимуть за її застосуванням у різних сферах життя та діяльності, й адміністративні стягнення, передбачені новими стст.18849 та 18850 Кодексу про адміністративні правопорушення. Також не варто недооцінювати поправки до низки законів, які уточнюють вимоги щодо володіння державною мовою.

Наприклад, кандидат на посаду Президента та претендент на крісло Прем’єра будуть зобов’язані подати сертифікат про рівень знання української мови. А охочі зробити суддівську кар’єру, займатися адвокатською чи нотаріальною практикою, включаючи помічників, насамперед доводитимуть, що знають державну мову на необхідному рівні.

Зокрема, в ст.6 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» пропонується уточнити, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою «відповідно до рівня, визначеного Національною комісією за стандартів державної мови» (саме так, із помилкою в проекті!).

Правопис, термінологію та вимоги щодо необхідного рівня для державних службовців та інших осіб, для яких знання української стає обов’язковим, визначатиме Національна комісія зі стандартів державної мови. Перевірятиме цей рівень та видаватиме за результатами іспиту відповідний сертифікат Центр української мови. А уповноважений із захисту державної мови та 27 інспекторів поповнять перелік представників органів контролю, які можуть з’явитися на підприємстві чи в організації, що надають послуги населенню, як після скарги свідомого громадянина, так і за власною ініціативою.

З огляду на обсяг повноважень кожного із цих органів не виключено, що попервах їх можна використати як інструмент для очищення лав державної (і не тільки) служби від «шкідливих елементів». Адже провести лінгвістичну люстрацію буде значно простіше, ніж, наприклад, за допомогою кваліф-оцінювання для суддів.